У Дніпрі з Січеславської Набережної прибрали пам’ятник Василю Маргелову: що планують облаштувати на цьому місці

У Дніпрі на Січеславській Набережній демонтували пам’ятник радянському генералу та багаторічному командувачу повітрянодесантних військ СРСР Василю Маргелову. Ще 11 серпня наша редакція писала про відповідні плани, а сам проєкт оприлюднили 10 серпня. Станом на 17 серпня монумента на колишньому місці вже немає. Його прибрали разом із постаментом.

У березні 2026 року Dnipro24 повідомляв, що пам’ятник планують передати музею 25-ї окремої повітрянодесантної Січеславської бригади. Водночас уже тривалий час розробляють проєкт нового простору з іншим монументом. На місці, де раніше стояв постамент Маргелову, хочуть встановити 11-метровий пам’ятник, який має відображати дух десантників. Монтаж нового монумента планують після завершення війни з росією.

Заступник міського голови Дніпра Андрій Денисенко опублікував на своїй сторінці в Facebook іронічний допис про подальшу долю пам’ятника. “Памʼятник Маргелова десантники з 25-ки продадуть, куплять дрони і подарують російським десантникам”, — пише Денисенко.

Василь Маргелов народився у Катеринославі 27 грудня в 1908 році, хоча за іншими даними — 9 січня 1909 року. Його батько працював слюсарем і мав прізвище Маркелов, але в партійному квитку Василя Маргелова допустили помилку. У відкритих джерелах зазначається, що до початку військової кар’єри він працював на шахті, вантажником, на заводі, листоношею та теслярем. Військову освіту здобував у школі в мінську, а згодом повністю пов’язав своє життя з армією.

Він пройшов радянсько-фінську війну, а потім брав участь у Другій світовій війні. У 1943 році Маргелов був серед учасників визволення Дніпра від окупації німецьких військ. Також у 1944 році він брав участь у визволенні Херсона, за що отримав звання Героя Радянського Союзу. У 1967 році став генералом армії СРСР.

Маргелов мав трьох дружин і п’ятьох синів. Помер він у 1990 році в москві. Його діти також обрали військовий шлях і зробили хорошу кар’єру на росії. Із відкритих джерел відомо, що старший син Геннадій мав звання генерал-майора та помер у санкт-петербурзі в 2016 році. Син Анатолій став доктором технічних наук, працював у Таганрозі, де й помер у 2008 році. Ще один син, Віталій, також пов’язав життя з військовою справою: у радянські часи служив у кдб, згодом — у фсб, а пізніше став депутатом держдуми рф. Він помер у 2021 році. Близнюки Василь та Олександр служили офіцерами в армії. Вони померли у 2010 та 2016 роках. Онук Маргелова очолював різні держпідприємства рф і є депутатом “єдиної росії”. Із 2018 року він офіційно та безстроково перебуває під санкціями України.

Пам’ятник радянському генералу встановили у Дніпрі вже в роки Незалежності — 2 серпня 2000 року. Отже, на Січеславській Набережній він простояв майже 26 років. Спочатку монумент хотіли розмістити там, де нині стоїть храм собору святого Іоана Хрестителя, але згодом вирішили перенести його далі — між вулицями Воскресенською та Володимира Мономаха.

Вага пам’ятника становила близько трьох тонн. Над ним працювали архітектори Віктор Аксельрод та Юрій Щедров, а саму скульптуру відливали в Харкові. Ініціаторами встановлення монумента в місті були тодішні міські та обласні посадовці. Традиційно щороку 2 серпня біля пам’ятника збиралися покоління десантників, щоб відзначити своє свято.

У межах деколонізації в Дніпрі вже перейменували вулицю Маргелова — тепер вона має назву Кельтська. Під час повномасштабного російського вторгнення в Україну росіяни також створили батальйон імені “Василя Маргелова”. Окупаційні війська діяли в Херсонській області.

Також Dnipro24 писав, що громадські слухання підтримали нову дату заснування Дніпра. Окрім цього, наша редакція повідомляла про декомунізацію графіті із зображенням фронтмена антиукраїнського гурту “Король та Шут”, а також про плани демонтувати у Дніпрі пам’ятник радянським революціонерам.